Президент однієї всім відомої країни, котрому завжди було “какая разніца, как разгаварівать; нас і так фсє панімают, кромє тєх, кто на Грушефскава”, і котрий завжди протягом років 25-ти (десь від середини 1990-х і аж до середини 2019-го (щонайменше) висміював усе українське, а заодно польське, грузинське, молдовське, литовське, латвійське, естонське, американське і так далі, а потім чи то “на слабО”, чи то від нудьги (навряд чи через муки совісті) подався у президенти тієї країни, до якої весь час ставився, як істинний “кацапоговорящий” рашист.
Зе-Бубочка вживати бажано у жіночому роді – на знак зневаги.